Вікторія Ліснича: «Українці мають забути про повідомлення «допоможіть врятувати»»

Україна стрімко рухається до Європи. Це нові горизонти для бізнесу, науки, сільського господарства та багатьох інших галузей. Але все це можливе лише за якісно іншого рівня життя українців. Саме медична реформа є запорукою цього. Про реформу та її перспективи розповідає Вікторія Ліснича. 

Пані Вікторія за фахом лікар-карділог. Працювала заступником директора в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова.  Нині – голова Міжнародної дипломатичної ради в Україні, співзасновник юридичної компанії «Ти і право».

Пані Вікторіє, в Україні триває впровадження медичної реформи. Навколо нововведень дуже багато розмов. Про те, що реформа в дії, свідчать 10 мільйонів декларацій, які підписали з сімейними лікарями українці. Це прогнозований успіх?

Люди повірили, що в країні щось можна змінити. Цифра фантастична насправді. Але на цьому не можна зупинятися. Треба рухатися далі. І вже за кілька років результати будуть відчутні у повній мірі. Медична реформа – базова. Саме завдяки її впровадженню можемо вийти на якісно інший рівень життя громадян. Зокрема, маємо знизити смертність пацієнтів і завдяки кваліфікованій медицині забезпечити довголіття українців. Сучасна медицина дає можливість жити довго і почуватися здоровим до глибокої старості. Це бачимо на прикладі країн Євросоюзу.

Там середня тривалість життя понад 80 років. 

І в нас це реально. Якщо ми знизимо рівень смертності просто за рахунок покращення надання медичної допомоги, вчасного діагностування і лікування таких хвороб як інфаркти, інсульти, рак.

Багатьом людям не віриться, що кудись зникнуть безкінечні черги у поліклініках і товстенні паперові картки. 

А вони зникнуть. У лікарнях впроваджуються медико-інформаційні системи. Так записатися на прийом до лікаря можна он-лайн. Не треба чекати у черзі на реєстрації, щоб отримати картку. Або їхати за нею в інше місто. Реформа передбачає впровадження електронної картки пацієнта. Відповідно де б ви не були і що б не сталося – лікар матиме можливість знати історію вашої хвороби. Крім того змінюється система фінансування медицини за принципом «гроші ходять за пацієнтом».  Не влаштовує один лікар – будь-ласка, можна піти до іншого, а держава гарантує оплату. Ще один з плюсів – держава також оплачує сімейного лікаря з приватного медичного закладу, якщо ви уклали з ним декларацію. Уже є такі приватні медцентри, які офіційно можуть це робити. І така практика є не лише у містах-мільйонниках, а й у провінційних районах.

В одному з інтерв’ю Ви розповідали, що з фінансуванням послуг лікарень не все так просто.

 Так, ще є над чим працювати. І пересічних громадян і експертне середовище хвилює питання співфінансування медичних послуг пацієнтом і державою. Зокрема, держава оплачуватиме послуги первинної медико-санітарної допомоги і частину спеціалізованих послуг. А дороговартісні операції громадяни мають оплачувати самі. Треба публічне обговорення.

Погодитеся з тим, що з реформою сімейний лікар стане престижним фахом?

 Випускники медичних вишів не поспішали у наші лікарні через низьку заробітну плату. Багато хороших лікарів покинули медицину – виїхали за кордон чи зайнялися чимось іншим. Все через залишкове фінансування медицини. Зараз сімейний лікар буде отримувати 370 гривень за одного пацієнта на рік. Матиме до 2 тисяч пацієнтів. У МОЗ порахували, що в місяць лікар отримуватиме від 10 до 100 тисяч гривень. Стартова цифра10 тисяч мене дуже тішить. У багатьох територіальних громадах лікарям надають службове житло і гідну зарплату. І це лише початок.

Що має стати наступним етапом у реформі?

 Безумовно, це введення обов’язкової страхової медицини. Нам потрібна відповідна законодавча база. Завдяки обов’язковому медичну страхуванню в Україні можна знизити рівень смертності. Зокрема, і від раку. Зараз це лікування більшості пацієнтів просто не по кишені. Хто стикався з цією бідою, знають про що я кажу. Але я за державне страхування. Має бути спецфонд і розроблена система внесків. Тоді люди не боятимуться йти до лікаря чи викликати «швидку». А батьки – збирати тисячі євро на порятунок дітей за кордоном.

Систему треба змінювати. Українці мають забути про десятки повідомлень у соцмережах із хештегами «допоможіть врятувати».

У більшості розвинених країн є свої моделі страхової медицини. Гарний досвід у наших сусідів поляків. У Європі часто працівники обирають роботодавця, залежно від того, який розмір страховки. Вона покриває також лікування членів родини працівника. Бізнесу це вигідно теж.

Одним із нововведень стане телемедицина у сільській місцевості. Наскільки це буде ефективно? 

 Треба шукати шляхи, як забезпечити високоякісні медичні послуги у сільській місцевості. Особливо гостро проблема стоїть у віддалених селах. У світі така система діє уже понад 10 років. За даними одного з досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я, телемедицина була найбільш популярною в кардіології, слідом за нею йдуть УЗД, мамологія, хірургія та інші напрями. Лікарі на місцях мають портативне обладнання для отримання аналізів та інших маніпуляцій і  передачі їх у відповідний центр. Така ж система діятиме у нас. Крім амбулаторій законопроект про сільську медицину передбачає закупівлю обладнання для організації дистанційної діагностики. Позитивний досвід телемедицини можемо запозичити у Канади, Мексики, Монголії. У Канаді кажуть, що якби у них не було телемедицини, то вони б не знали, що робити з пацієнтами у віддалених районах. Там відстань між селами часто понад 150 км. Технології віддаленого діагностування дозволять пацієнтам в найвіддаленіших хуторах і селах отримати консультацію професора просто у себе вдома.

Але це Канада. Де ми і де вони? Ніби інший світ. 

 Колесо уже придумали – беріть і користуйтеся, удосконалюйте. Безперечно, у нас ще є над чим працювати, бо реформа лише набирає обертів. Про впровадження змін можу говорити не лише як лікар чи людина з експертного середовища. Я працювала начальником управління охорони здоров’я у Шевченківській райдержадміністрації столиці. І нам вдалося вивести район по всіх медичних показниках на лідируючі позиції. Ми вже тоді почали реформувати місцеву систему медицини.

Сьогодні ж питання тут не лише до медиків. Щоб система була ефективною, треба інтернет. Інакше дані передати неможливо. Кожна хвилина на рахунку, коли йде мова про людське життя. Тому долучитися мають і національні мобільні оператори. Взагалі, реформа медицини повинна стати загальнонаціональною. Бо це стосується кожного з нас. Життя одне.

Якою бачите українську систему охорони здоров’я за 10 років?

За цей час матимемо плоди від нашої реформи.  Задля її успіху можна і помріяти. Пройшло 10 років. В Україні діє державна страхова медицина. Паралельно працюють і приватні страхові компанії під суворим контролем відповідних держорганів. У поліклініках немає черг і «пропустіть, бо маю лише щось спитати» та іншого так званого блату. Українці не їдуть шукати здоров’я за кордоном. Ми дуже сильна й духовно багата нація. Нам все вдасться. Я в це вірю.